Спочатку розглянемо аспекти укладання плитки на підлогу (горизонтальні поверхні).
Підлоги в каркасних будинках у США та Канаді роблять із вологостійкої фанери, яка не деформується при контакті з вологою при монтажі каркасного будинку та стійка до вологи в процесі експлуатації. Українські забудовники мають проблеми із підлоговим настилом під час зведення каркасного дерев'яного будинку, оскільки до зведення покрівлі можуть випасти опади та osb, яке у нас застосовують для підлоги, набухає і деформується від вологи, що потрапляє на нього. Товщина американської фанери для підлоги – 20 мм та більше, ширина між лагами для укладання фанери – 39 см від центру до центру лаги. Також фанера з'єднується між собою замком у вигляді шипа та паза, що дає велику жорсткість конструкції на швах.
Перед укладанням плитки майстер перевіряє, чи дотримані ці норми. Якщо є невеликі відхилення по площині або ями на площині, їх вирівнюють спеціальними нівелірами або швидковисихаючими сумішами для стяжок. В основному товщина вирівнювання поверхні до 12 мм, максимально може бути до 25 мм.
У більшості випадків перед укладанням плитки на підлогу майстри укладають протитріщинну розділову мембрану, яка компенсує напругу від можливих коливань основ і не передає її на плитку, тим самим запобігає можливому розтріскуванню плитки.
Мембрани дуже поширені у Північній Америці, вони можуть мати різні додаткові характеристики. При укладанні всередині приміщень їх можна розділити на дві основні категорії. Перші виконують функцію роз'єднання та гідроізоляції. Другий вид, крім властивостей роз'єднання та гідроізоляції, також є основою для укладання кабелю теплої підлоги. Мембрани укладаються на плитковий клей. Якщо мембрана чи плитка укладається безпосередньо на фанеру, то клей повинен мати додаткове маркування – P1 або Р2, приклад маркування – C2TES1 – P1.
Також існують мембрани, які вже йдуть з самоклеючою основою, як, наприклад, мембрана «Schluter – Ditra-Heat – DUO-PS». Але така мембрана потребує ідеально рівної поверхні. Якщо в місцях укладання плитки потрібно виконати гідроізоляцію, місця стиків мембрани герметизуються гідроізоляційною стрічкою.
Однією з головних обов'язкових умов перед укладанням плитки або вирівнюванням горизонтальної поверхні є установка по периметру кімнати та у дверних отворах демпферної стрічки для того, щоб плитка не була затиснена і мала місце для можливого розширення.
Товщина демпферної стрічки має бути не менше 6 мм. Також місця, де покладено демпферну стрічку, зверху заповнюється силіконовим герметиком або не заповнюється нічим, і може закриватися плінтусом.
Також є рекомендовані обмеження за форматом плитки, яка укладається на дерев'яну основу, її розмір не повинен перевищувати більш ніж 140х140 см. Шви між плиткою заповнюються цементною або епоксидною фугою, в деяких випадках, а саме, якщо укладається крупноформатна плитка, для заповнення шва може використовуватися силіконовий герметик для отримання еластичнішого шва.
Далі переходимо до особливостей укладання плитки на стіни. У каркасних будинках стіни санвузлів обшивають готовими теплогідроізоляційними панелями. Вони бувають різної товщини та розмірів. Панель прикручується до каркасної основи шурупами, стики панелей, а також місця з'єднання стіни з підлогою, герметизуються гідроізоляційною стрічкою. З панелей також можна виготовляти основи для різних виробів, наприклад - каркаси для ванни, перегородки душових кабін, мийки або інші меблі, які можна облицьовувати плиткою або декоративною штукатуркою.
Майстри, які працюють у Північній Америці, всі зовнішні кути плитки, а також можливі полиці або ніші в основному обробляють спеціальними плитковими профілями. Це прискорює та здешевлює процес обробки даних елементів, ніж, якщо, наприклад, робити його з підрізанням кута по 45 градусів.
Внутрішні кути заповнюються силіконовим герметиком. Дані панелі більш надійні в порівнянні з гіпсокартонними плитами або навіть цементними, також полегшують і прискорюють процес укладання плитки, так як не потрібно робити додаткову гідроізоляцію і немає необхідності в ґрунтуванні основ.
Для виготовлення та встановлення душових піддонів використовують готові рішення, які складаються з панелі для основи, в яких вже виконано отвір для зливу та заданий кут нахилу у бік стоку води, в комплект входить душовий сифон із решіткою для зливу. Після встановлення душового піддону перед укладанням плитки майстер завжди робить тест на водонепроникність конструкції, для цього він заповнює його водою на 24 години. Якщо за цей час не було протікання, майстер приступає до укладання плитки.
Якщо майстер використовує всі матеріали одного виробника і робить все за інструкцією, деякі виробники дають на цей вузол довічну гарантію від протікання!
Робіть все правильно і матимете сто доларів і сто друзів). Таке гасло у справжніх майстрів із Північної Америки!
Інформацію для статті надав майстер із США – Pasha Starykov.
.png){kind=logo}
